Звістка про можливість об’єднання "Сильної України" із Партією регіонів, яка буквально вчора пролунала в інформаційному просторі країни, ледь не залишилась непоміченою в спектрі прикутості всезагальної уваги до розгортання судового процесу над Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком.
Хоча, за великим рахунком, саме ця подія за своїми можливими наслідками та тенденціями має всі шанси здійснити чималий вплив на розвиток політичного процесу та майбутню суспільно-політичну ситуацію в державі у цілому.
Інтриги навколо реінкарнації соціалістів та обрання нового керівника цієї політичної сили, а також можливе поглинання "Сильної України" Партією регіонів свідчать не лише про те, що влада визначилася й безпосереднім чином перейшла до реалізації стратегії на майбутніх парламентських виборах, але й вже зараз всерйоз замислилась над дилемою передання влади та убезпечення власного безхмарного існування після 2015 року.
У свою чергу людина, яка за цим може стояти, за широтою мислення, варіацією фігур на шахівниці вітчизняної політики та плануванням можливих ходів має всі підстави не лише зрівнятися, але й перевершити "сірого кардинала" Леоніда Кучми Віктора Медведчука.
Однак, все по порядку…
На прес-конференції у вівторок Сергій Тігіпко заявив приблизно наступне: "Україні потрібні реформи й для мене це головне…впевнений, що входячи в партію влади із середини, розробляти й впроваджувати рішення буде легше".
Власне, сама мотивація до возз’єднання в інтерпретації чиновника звучить до болі примітивно і аж занадто абсурдно.
Невже віце-прем’єр і міністр соціальної політики непрямим текстом визнав, що за цієї влади напрацьовувати реформи, розробляти і впроваджувати рішення можливо й набагато легше лише знаходячись в партії влади?
Читать полностью...
.
Комментариев нет:
Отправить комментарий